Ужгород, вид на "Академію" з пішохідного мосту

   Мала Львівська (Закарпатська, Ужгородська дитяча) залізниця

   Відкрита: у 1947 році

   Довжина: 1.2 км

   Розташована: починається від Театральної площі (за концертним залом), проходить через Ботанічний сад, закінчується в міському парку

   2 станції: Молодіжна, Парк

додатково фотогалерея до статті "Залізниця: Ужгородська дитяча залізниця"

   Рухомий склад: тепловоз ТУ2-018, 2 пасажирських вагони ПВ51;

   раніше були: паровози 490.037, Кп4-452, ЮЗм-336, тепловози ТУ2-074, ТУ3-042, вагони Пафаваг, 1 вантажний вагон

   Адреса: 88015 Україна, Закарпатська обл., м.Ужгород, Ботанічна наб., будинок 2

   Начальник: ЗМУШКО Любов Петрівна

   Дитяча залізниця в Ужгороді була побудована в 1947 році. Шлях ДЗ проходить по правому березі ріки Уж. Починається вона на Ботанічній (у ті роки Піонерській) набережній, прямо за міським концертним залом, проходить по краю ботанічного саду і закінчується в міському парку, де знаходиться станція Парк. Головна станція, на якій розміщається управління дороги і навчальні класи, знаходиться біля концертного залу й іменувалася в ті роки Сталінською.

   При будівництві ДЗ широко застосовувався шляховий матеріал з інших вузькоколійок Закарпаття, побудованих ще в часи Автро-Угорщини. Дотепер на станціях дитячої залізниці можна побачити австрійські стрілочні переводи початку століття з дуже незвичайними для наших залізниць гостряками і безбалансирними стрілочними станками.

   Майже щовесни шлях ДЗ затоплювало під час паводуів. Для запобігання зсувів під час злив і повеней, поруч зі станцією Сталінською була підпорна стіна довжиною близько 50 метрів.

   Через тісноту на набережній не удалося побудувати обгінну колію безпосередньо біля перону станції Сталінська. У результаті, сама пасажирська платформа знаходиться в тупіку, а обгінна колія зроблена приблизно в 100 метрах від перону. У зв'язку з цим дуже незвичайна і технологія маневрів на станції. У 50-і роки потяг з пасажирами зупинявся на двоколійній ділянці станції, локомотив обганяв потяг, після чого осаджував його вагонами вперед до пасажирської платформи. Висаджування пасажирів з потяга здійснювалося після завершення маневрів. Згодом, з розумінь безпеки, відмовилися від виконання маневрів до висаджування пасажирів. Тепер після прибуття потяга на станцію і висаджування пасажирів, локомотив без відхилення по стрілках, по головному шляху, подає назад поїзд на двоколійну ділянку станції, відчіплюється, обганяє потяг по боковій колії і знову вагонами вперед повертає склад до перону.

   Перші роки існування Ужгородської ДЗ по ній курсував потяг із трофейного паровоза 490.037 угорського спорудження (0-4-0, MAVAG Будапешт, 1942, фаб.номер 5258) і декількох дерев'яних двовісних вагонів з відкритими гальмовими майданчиками.

   В ті роки рух потягів на перегоні здійснювалося по електрожезловій системі. А на станції була організована ключова залежність стрілок та сигналів. Як сигнальні пристрої використовувалися семафори.

   По четвергах на дитячій залізниці проводилися навчання для відпрацьовування дій усіх служб ДЗ у різних позаштатних ситуаціях: при виході з ладу електрожезлової системи, при перериві усіх видів зв'язку, при виявленні несправності шляху, що вимагає зупинки поїзда і т.д.

   У середині 50-х років старий рухомий склад дитячої залізниці був списаний, а на заміну отримані паровоз Кп4-452, тепловоз ТУ2-018 і суцільнометалеві пасажирські вагони Pafawag польського виробництва.

   Через кілька років після розвінчання культу особистості Сталіна (наприкінці 50-х чи початку 60-х років) станція Сталінська була перейменована в Піонерську.

   У середині 60-х років серйозної реконструкції піддалися засоби сигналізації, централізації, блокування дороги. На зміну електрожезловій системі прийшла полуавтоматичне блокування, замість семафорів були змонтовані світлофори. При цьому, стрілки на обох станціях так і залишилися ручними. У 50-і – 60-і роки на Ужгородській ДЗ було чотири стрілочні пости (по два на кожній станції). Усі вони розміщалися в окремих приміщеннях. З 80-х років устаткування стрілочних постів дуже незвичайне – будинок стрілочного поста відсутній як такий, а все устаткування поста змонтоване усередині стандартної релейної шафи.

   У середині 60-х років старий будинок вокзалу на станції Піонерської було розібрано і побудоване новий, котрий використовується дотепер.

   Згодом парк рухомого складу ДЗ поповнився тепловозами ТУ2-074, ТУ3-042 і суцільнометалевими пасажирськими вагонами ПВ51 виробництва Демихівського машинобудівного заводу. На жаль, коли саме це відбулося, і коли були списані два вищезгаданих локомотиви, нам вірогідно установити не удалося. В даний час парк рухомого складу ДЗ включає лише тепловоз ТУ2-018 і два вагони ПВ51.

   У 1991 році, після розпаду СРСР і оголошення незалежності України, станція Піонерська знову була перейменована. Цього разу в Молодіжну.

   У 1996 і 1998 роках дорога дуже сильно постраждала від повеней, але була швидко відновлена і літній сезон відробила як звичайно.

повернутись
версія для друку